Соціальний педагог

Соціальний педагог –  це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини. У школі він є громадським інспектором з охорони дитинства.

Соціальний педагог:

·                 здійснює соціально-педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей з метою попередження безпритульності, бездоглядності та випадків усіх форм домашнього насильства над дітьми;
·                  бере участь у виховній роботі з питань профілактики прояву негативних форм поведінки у неповнолітніх (паління, алкоголізму, наркоманії; дитячої злочинності тощо), пропаганди здорового способу життя, статевого виховання молоді;
·           допомагає виявленню творчих нахилів, розкриттю здібностей дітей та підлітків, сприяє участі учнів у суспільно-корисній, волонтерській діяльності;
·         проводить просвітницьку роботу з батьками або особами, що їх замінюють (індивідуальні бесіди, виступи на батьківських зборах);
·         є посередником між школою, сім'єю, державними установами по захисту прав дітей та громадськістю; бере участь в організації їх взаємодії з метою створення умов для нормального розвитку дітей і підлітків.

Для учнів:

У яких випадках звертатися до соціального педагога?
·        якщо у твоїй родині є проблеми, які тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим;
·        якщо хтось примушує тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують твою гідність, а ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;
·   якщо ти відчуваєш, що тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків;
·           і просто, коли тобі здається, що всі інші відвернулися від тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє...

В останні часи розмов про проблеми насильства точиться багато. Проте, на жаль, лише тільки розмов. Про це усюди говорять, а ось дієвих прикладів конкретної допомоги знають небагато. Особливо, коли це стосується саме Вас. Особливо, коли про це соромно і лячно комусь розказати. Особливо, коли про це страшно зізнатися в першу чергу самому собі. Будь-ласка, вчіться попереджувати біду, вчіть цьому інших. Збережіть себе, збережіть тих, хто поруч із вами і тих, хто дійсно любить вас.

Національна дитяча «гаряча лінія» - твій друг і порадник.

Тут готові вислухати, підтримати, порадити, допомогти!

Маєш питання без відповідей?

Не знаєш з ким поділитися?

Боїшся розказати про те, що сталося?

Тут безпечно! Тут знають, як тобі допомогти!

Дзвони: 0 800 500 225 або з мобільних 772

(дзвінки у межах України безкоштовні)



Новий закон щодо протидії булінгу, що був ухвалений парламентом, передбачає чіткі алгоритми дій у випадку цькувань. Про це сказала міністр освіти і науки Лілія Гриневич.

«Цього року ми розпочали говорити про цю проблему відкрито, стартувала кампанія проти булінгу, проти цькування. І як ви бачите, це синхронно відобразилося на нормативній діяльності Верховної Ради України, і був прийнятий цей Закон. Я вважаю, що найперше з булінгом треба боротися через його попередження, але ті, хто здійснюють цькування, мають розуміти, що за цим слідує покарання», - зазначила міністр.

Зокрема, якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору.
Окрім цього, за словами міністра, дитина може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей, до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді, до Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги.
Якщо свідком булінгу став педагог або інший працівник школи, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.
Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Директор школи має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу. Надалі директор має скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслити подальші дії.
Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші зацікавлені особи.
У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.

Це обов’язково треба знати:

10 основних фактів, які молодь має знати про ВІЛ/СНІД

1. Хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини - ВІЛ, призводить до смертельної хвороби - синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). ВІЛ та СНІД - невиліковні.
2. Людина, уражена вірусом, може виглядати здоровою і почуватися добре довгі роки, навіть, якщо вона є носієм вірусу.
3. Вірус може передаватися на всіх стадіях захворювання через кров, сперму, грудне молоко, овуляційні та вагінальні виділення.
4. Найчастіше ВІЛ-інфекція передається статевим шляхом. Молоді дівчата особливо вразливі до ВІЛ при сексуальних контактах.
5. Молоді люди, які мають захворювання, що передаються статевим шляхом, також становлять групу високого ризику щодо ВІЛ- інфікування.
6. Найбільш уразливі молоді люди, які вживають наркотики ін'єкційно, або мають сексуальні контакти з ін'єкційними споживачами наркотиків. ВІЛ-інфекція може також передаватися через нестерильні інструменти при пірсингу, татуажі та інших маніпуляціях, в яких є контакт з кров'ю.
7. Ризик інфікування при статевих контактах зменшується, якщо партнери використовують презерватив. 
8. Тест на ВІЛ здійснюється системою охорони здоров'я і, в першу чергу, центрами профілактики СНІДу. Тест на ВІЛ є конфіденційним і має супроводжуватися до та після тестовим консультуванням.
9. ВІЛ-інфекція не передається через обійми, потискання рук, користування туалетом, басейном, постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах тощо.
10. Дискримінація людей, які живуть з ВІЛ - це порушення прав людини.

Пам’ятка  
для батьків  щодо  підготовки  домашніх завдань дітьми
1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:
- побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон,  затишна атмосфера, зручне місце для занять);
- емоційні  (демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);
- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).
2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.
3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.
4.  Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.
5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання дитини, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть  у пригоді.
 6. Не залишайте без уваги вільний час дитини.
7. Пам’ятайте, що, за науково - обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.
8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

Поради  батькам
Часто  за  нескінченим  потоком  справ   ми  не  звертаємо уваги  на  найдорожче, що  в  нас  є  -   на  наших  дітей. А вони  так  потребують  уваги!
Одного  разу  у  дитини  запитали: «Чого  тобі  найбільше  хочеться?»
«Я хочу захворіти, бо коли я хворіла, тоді мама сиділа  біля мене, розмовляла, розповідала  казки, читала  книжки, мені  було так добре»,-  відповіла  дитина.
Порада 1
Не  забувайте  приділяти  увагу  повсякденному  спілкуванню  з  дитиною. І  тоді  колись  почуєте: «Дякую тобі,  мамо,  за  твою  науку. Колисала  ти  мене, колиши  й  онуку».
Порада 2
Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен»,  «треба». Не  забувайте  казати  дітям  «дякую»,  «вибач»,  адже  вони  вчаться  того, чого  їх  навчають.  Якщо  дитина  зростає у докорах, вона  починає  жити  з  почуттям  провини.
Порада З
Будьте  в  міру  вимогливими:
• виправляйте;
• реагуйте  на  недоліки;
• хваліть  за  мінімум  -  карайте  за  максимум. Примітка:  інколи  вмійте  і  «не  побачити».
Порада 4
Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності  у  вимогах  до дітей. Слушними  є  зразки  народної  мудрості:
• Коли батько каже «так», а мати  -  «сяк»,  росте  дитина  як  будяк.
• Біда тому дворові, де  курка  кричить, а півень  мовчить.
Порада 5
Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.
Відразу в  кожного на думці - придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, - вчить Святий отець Іван Златоустий, - воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, - найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і  навчання. Для  переконливості  пропонуємо давню  притчу, в  якій  закладена  саме  ця  ідея.
«Якщо  ти  даси своєму синові одну рибину, то  він буде  ситий  один день, якщо даси дві  -  то два дні, три рибини  -  три дні… Але коли  ти навчиш  його ловити рибу, працювати, то він  буде ситий протягом усього свого життя. Отже, - продовжує Святий отець, - учіть дітей  бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими  в  добродіяннях  і  не очікуйте  від  Бога  ніякої милості, якщо  не виконаєте  свого обов’язку».  А  слова  видатного  педагога  К.Ушинського  про те, що «коли  бажаєш  вихованцеві  щастя, треба  виховувати його не для щастя, а для праці життя»,  слугують  цілком  логічним  підтвердженням  всього  зазначеного  вище.
Порада 6
Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок  порівнюють  з  їхніми мамами  за  приказкою: «Який  кущ, така  й  калина, яка  мати, така  й  дитина».
Порада 7
Обов’язок  батька  - виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості  юнака.
ШАНОВНІ   БАТЬКИ!
Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:
1. Дітей вчить те, що їх оточує.
2. Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.
3. Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.
4. Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.
5. Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.
6. Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.
7. Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.
8. Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.
9. Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.
10. Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.
11. Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.
12. Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.
13. Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.
14. Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.
15. Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.
16. Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.
17. Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.
18. Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.
19. Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.
20. Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.
21. У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.
Пам’ятка  батькам  першокласника
  • Підтримуйте  в  дитині  бажання  стати  школярем. Ваше  серйозне  ставлення  до  шкільних  проблем, досягнень, а  можливо, й  ускладнень  допоможуть  першокласникові  підтвердити  значущість  його  нового  становлення  та  діяльності.
  • Обговоріть  з  дитиною  ті  правила  й  норми, з  якими  вона  зустрілась  у  школі. Обґрунтуйте  їх  необхідність.
  • Дитина  має  право  на  помилку. Коли  людина  навчається, в  неї  може  щось  не  виходити, це  правомірно.
  • Складіть  разом  з  дитиною  режим  дня, стежте  за  його  виконанням.
  • Не  пропускайте  труднощі, які  виникають  на  початку  навчання. Якщо, наприклад, у  дитини  логопедичні  проблеми, починайте  їх  вирішувати  на  першому  році  навчання.
  • Підтримуйте  першокласника  в  його  бажанні  досягти  успіху. У  кожній  діяльності  обов’язково  знайдіть, за  що можна  дитину  похвалити. Пам’ятайте, що  емоційна  підтримка  і  похвала  можуть  помітно  підвищити  інтелектуальні  досягнення  людини.
  • Якщо  вас  щось  тривожить  у  поведінці  дитини, не  соромтесь  звернутись  до  психолога.
  • У  зв’язку  із  соціальною  позицією  школяра  в  житті  вашої  дитини  з’явилась  більш  авторитетна  людина, ніж  ви. Це  вчитель. Поважайте  думки  першокласника  про  свого  педагога.
  • Навчання – нелегка  й  відповідальна  праця. Школа  суттєво  змінює  життя  дитини, але  це  не  повинно  впливати  на  різнобічний  дитячий  світ. У  першокласника  має  залишатись  достатньо  часу  на  ігри  та  розваги.  Успіху  вам!
Як  навчити  дитину  успішно
виконувати  домашні  завдання
Як  допомогти  дитині  не  просто  виконати  домашнє  завдання, але  й  навчити її обходитися  без  вашої  допомоги? У  цьому  процесі  буде  декілька  етапів.
Перший  етап – ви  якомога  більше  завдань  виконуєте  разом  із  дитиною.
Другий  етап. Частину  роботи  дитина  виконує  сама. Але  ви  повинні  бути  впевнені, що  з цією  частиною роботи  вона  впорається. Кожного  дня  ви  збільшуєте  частину  завдання, яку  дитина  виконує  сама. Головним  на цьому  етапі  має  бути  усвідомлення  дитиною, що  вона  може  працювати  самостійно  і  впоратися  зі  своїми  труднощами.
Третій  етап. Поступово  самостійна  робота  розширюється  до  того, що  дитина  сама  виконує  всі  уроки. Ви  знаходитесь  неподалік, займаєтесь  своїми  справами. Але  готові  прийти  на  допомогу, якщо  знадобиться. Сенс цього  етапу  у  тому, аби  дитина  переконалася, що  вона  дуже  багато  може  зробити  сама, але  ви  завжди  її підтримаєте.
Четвертий  етап. Дитина  працює  самостійно. Сенс  цього  етапу  у  тому, що дитина  прагне  подолати  всі  труднощі  сама. Відкладає  до  вашої  появи тільки  найважче. Ви перевіряєте  зроблене.



 ⇘ Безпека дітей в Інтернеті 

Підписатися на: Дописи (Atom)